Інноваційні форми роботи та технології, що використовую

Оскільки  новою методологічною засадою викладання літератури є філософія екзистенціалізму, впроваджую у практику екзистенціально-діалогічний підхід, за яким укладання методів на екзистенційній основі є невиправданим, бо екзистенційний рівень – найглибший у структурі особистості і спланувати його діяльність неможливо. Проте застосування  традиційних методів не ігнорую, лише спрямовую їх на духовну діяльність школярів. При цьому використовую сучасні ігрові, проектні, компаративні, дослідницькі технології, групові та індивідуальні форми навчання.

Дуже важливо налаштувати учнів на діалог із письменником чи текстом, тому вже на етапі позитивного налаштування на роботу  створюю ситуацію екзистенційного настрою, вибору на користь читання, відкриття скарбу душі письменника. Для цього добираю відповідні рефлексійні запитання і завдання. Вони мають викликати подив, заінтригувати, схвилювати, «увімкнути» емоційно-почуттєву сферу.

Причому звертаю особливу увагу на саме формулювання теми уроку, назва якої теж повинна містити елемент екзистенції. Наприклад, тема уроку вивчення біографії О. Довженка в 11 класі «Митець з печаттю генія. Життєвий вибір О. Довженка» спонукає учнів до усвідомлення необхідності робити власний вибір життєвого шляху.

Екзистенійна привідкритість мене як  учителя,  ретельний добір  цікавих фактів життя письменника з підтекстним зверненням до учнів, аби допомогти дітям побачити у митцеві конкретну долю, живу людину, яка мислить та емоційно реагує на світ, яка обирала себе у житті і як саме вона це робила, чи знівелювала себе у натовпі, чи пішла у внутрішню еміграцію, відкриваючись лише перед аркушем паперу.

Екзистенційний аналіз художнього тексту передбачає постановку проблемних запитань до тексту і віднайдення відповідей у ньому, а потім у власній душі. Нерідко такий урок є філософським дослідженням – найвищою формою гуманітарного мислення.

Основні принципи екзистенційного викладання – діалогізм, проблемність, екзистенційна привідкритість учителя й учня. Заговорити не тільки про слово, а й зі словом, адже «письменник звертається до свободи читача,щоб вона взяла участь у створенні його твору»(Ж.-П.Сартр).

Учень:  людина, яка активно будує себе, здійснюючи екзистенційний вибір при тлумаченні творів української літератури. Навчальний процес:  існування, яке веде до самотворення сутності особистості. Учитель: людина, яка створює умови для екзистування учня, спонукає його до вибору себе різноманітними методами, проте передусім – привідкриваючи учням своє власне розуміння художнього тексту та особистості його автора. Мета: усвідомлення української літератури в цілому та прочитаних художніх текстів зокрема як явища екзистування унікальних талановитих особистостей; вибір себе учнем як результат його різнобічного діалогу з художнім текстом та вчителем-літератором.

Нерідко діти екзистують, виявляючи творчі здібності: ілюструють вивчені твори, добирають мелодії, складають вірші, казки. Вихід за межі предмету – необхідна умова екзистенції, тут необхідні життєвий досвід і знання з різних сфер культури , а також глибина власної екзистенції педагога, який разом із автором відкриває учневі шлях до істини.Часом варто перелистати десятки і сотні сторінок, аби  її знайти . «Люди взагалі дуже неуважні. Вони мало дечого помічають навколо себе, рідко коли розуміють чужі сльози»(В. Королів –Старий «Хуха Моховинка»).

Глибокий екзистенційний  аналіз тексту , як правило, межує з психологічним пошуком. Нерідко застосовую компаративний аналіз, особливо у старшій школі під час проведення уроків-досліджень. Наприклад,  глибину змісту «Зачарованої Десни» краще розкривати шляхом зіставлення з філософськими творами Г. Сковороди .Результатом пошуку виявилась  близькість зерен мудрості обох мислителів, бо те, про що розповів Довженко у кіноповісті,  Сковорода розтлумачив: «Шукай себе всередині себе».

 Найвищий рівень гуманітарного мислення школяра формується на уроках-філософських дослідженнях. Вчитель може йти двома шляхами: пояснює класові відому філософську думку і пропонує віднайти її в художньому тексті.  Наприклад, при вивченні творчості письменників застосовуємо мудрі сковородинівські ідеї «рівної нерівності», «сродної праці»,щастя, чистої совісті, серця «старого» і серця «совершенного» тощо.

Інший шлях – закликати учнів до самостійного віднайдення  філософської думки, характеризуючи та зіставляючи персонажів чи інтерпретуючи перебіг думок та почуттів ліричного героя тощо. Саме поезія здатна  повністю змінити світ. «Відкриваючи дещо дивне, надзвичайне, вражаюче, поезія стане мовою від душі до душі» (А. Рембо). При цьому критерієм майстерності педагога є виховання культури почуттів як найвищої сфери моральних цінностей; підтримування високого рівня емоційності, адже лише той матеріал, що викликає емоції, робить його засвоєним.

Отже, викладати екзистенційно – значить створити ситуацію екзистенційного настрою, вибору, екзистенційної «зустрічі» з іншим «Я» кожного учня. Механізмом є діалог.  Веду діалог з учнем на діловому, духовному, ігровому рівнях; готую юного читача до діалогу з художнім текстом; даю взірець власного розуміння твору та особистості автора; проводжу аналіз тексту як запитання до тексту та знаходження відповідей у ньому і в собі; актуалізую діалогічні відносини, в які текст вступає з історичною епохою, іншими текстами.

Поняття «екзистенційне навчання» є синонімом  особистісно орієнтованого навчання і викладання, проте значно поглиблює розуміння суті його методики.  Зрозуміло, що в його основі лежить філософія екзистенціалізму, яка, на відміну від інших філософських систем, вирішує проблеми, що стосуються не людини взагалі, а кожного в конкретності його існування.

Саме тому викладання української літератури в школі має базуватися на найважливіших філософських істинах і реалізуватися завдяки екзистенціально-діалогічному підходу,суть якого поетично