Шановні гості!
Рада вітати Вас на своєму сайті.
Я працюю вчителькою української мови та літератури, світової літератури та художньої культури в Теплицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Маю кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії".
Значну увагу приділяю роботі з обдарованими дітьми. Члени літературної студії «Долонька», якою я керую, беруть участь в олімпіадах та конкурсах з української мови, виступають перед своїми ровесниками, батьками з власними творами, друкуються в районній газеті «Вісті Тепличчини».
На цьому сайті розміщені мої авторські розробки та роботи моїх учнів, які, на мою думку, є досить цікавими та можуть стати в нагоді вчителям та учням.
Щиро надіюся, що Ви тут знайдете для себе багато корисної інформації.
З повагою Заіка Олена Миколаївна
Мій особистісно-педагогічний портрет
Щоб жити, треба мати крила…
А крилами для мене є моя робота.
Саме любов до професії надихає мене на творчість, на пізнання істин.
Вважаю, що мудре слово і відкрите, щире серце – найголовніший інструмент учителя. Тому:
Я прагну доторкнутися до Слова,
Нехай воно солоне, як сльоза,
Та правда ж не завжди солодка.
Я прагну доторкнутися до Світла,
Хай навіть обпечуся –
Знаю: Істина – сліпуча.
Я прагну доторкнутися до серця,
Аби пізнати справжню суть речей.
Та без Любові я не почую Слова, і не побачу Світла, і не пізнаю Істини.
У моїм серці – квіти, вони цвітуть на радість дітям;
Для них співаю і живу, горю, страждаю і люблю!
Нерідко запитую себе:чи маю право називатися Учителем III-го тисячоліття?
Так, тому що невтомно працюю над собою, опановую сучасні методики, формую в учнів так звані навички 21 століття, намагаюсь мислити критично, по-філософськи. Я справді не лише не боюсь слова «філософія», а усвідомлено й цілеспрямовано впроваджую у практику один із найсучасніших шляхів викладання літератури – екзистенціально-діалогічний підхід, основу якого складає філософія екзистенціалізму. Мені імпонують її положення , які співзвучні етико-моральному спрямуванню української філософії «серця», Г. Сковороди, «любові» Т Шевченка, «віри», «надії» Івана Франка, Лесі Українки, різноманітним виявам «української душі»(таке поетичне визначення ментальності українців дали сучасні філософи екзистенціального спрямування Ігор та Ада Бички).
Життя – це текст. Весь світ – література. Саме завдяки глибокому екзистенційному дослідженню художніх текстів спонукаю учнів не лише пізнавати себе, а й аналізувати текст власного життя, аби реалізувати свої здібності, стати творцями і примножувати енергію Добра і Любові.
Пізнаю «секрети» екзистенційного викладання, аби разом з учнями ставати більш екзистенційними. А це означає: витримувати життя, бути готовим до змін у житті, якісніше його відчувати, пізнавати себе і бути Собою, шукати відповіді на глибинні питання.
Горджуся успіхами моїх учнів – юних поетів. Їхня поезія є «мовою від душі до душі»(А. Рембо), промовляє до мого серця і окрилює його . А тому не втомлююсь виходити на концертні сцени у ролі співачки – виконавиці пісень своєї сестрички-композитора Ольги Янушкевич. Зізнаюсь, навіть довелось позмагатись нарівні з професійними акторами на Всеукраїнському конкурсі виконавців художнього слова імені Лесі Українки , що проходив у м. Новоград-Волинський.
Час біжить, а вічність залишається. Миті духовної насолоди – вічні, вони зі мною завжди, вони є ліками в хвилини відчаю і втоми, вони є пазлами моєї Радості… То чи можна ігнорувати шансом їх отримувати? Навіть якщо для цього потрібно пожертвувати власним спокоєм і благополуччям?!
Дякую ДІТЯМ і ЛІТЕРАТУРІ за можливість бути УЧИТЕЛЕМ-СЛОВЕСНИКОМ!