Шановні гості!

Рада вітати Вас на своєму сайті.

Я працюю вчителькою української мови та літератури, світової літератури та художньої культури в Теплицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Маю кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії".

Значну увагу приділяю роботі з обдарованими дітьми. Члени літературної студії «Долонька», якою я керую, беруть участь в олімпіадах та конкурсах з української мови, виступають перед своїми ровесниками, батьками з власними творами, друкуються в районній газеті «Вісті Тепличчини».

 

На цьому сайті розміщені мої авторські розробки та роботи моїх учнів, які, на мою думку, є досить цікавими та можуть стати в нагоді вчителям та учням.

Щиро надіюся, що Ви тут знайдете для себе багато корисної інформації.

 

З повагою Заіка Олена Миколаївна

 

Мій  особистісно-педагогічний портрет

Щоб жити, треба мати крила…

А крилами для мене є моя робота.  

Саме любов до професії надихає мене на творчість, на пізнання істин.

Вважаю, що мудре слово і відкрите, щире серце – найголовніший інструмент учителя.  Тому:

Я прагну доторкнутися до Слова,

Нехай воно солоне, як сльоза,

Та правда ж не завжди солодка.

Я прагну доторкнутися до Світла,

Хай навіть обпечуся –

Знаю: Істина – сліпуча.

 

Я прагну доторкнутися до серця,

Аби пізнати справжню суть речей.

Та без Любові я не почую Слова, і не побачу Світла, і не пізнаю Істини.

У моїм серці – квіти, вони цвітуть на радість дітям;

Для них співаю і живу, горю, страждаю і люблю!

 Нерідко запитую себе:чи маю право називатися Учителем III-го тисячоліття?  

      Так, тому що невтомно працюю над собою, опановую сучасні методики, формую  в учнів так звані навички 21 століття, намагаюсь мислити критично, по-філософськи. Я справді не  лише не боюсь слова «філософія», а усвідомлено й цілеспрямовано впроваджую у практику один із найсучасніших шляхів викладання літератури – екзистенціально-діалогічний підхід, основу якого складає філософія екзистенціалізму. Мені імпонують її положення , які співзвучні етико-моральному спрямуванню української філософії «серця», Г. Сковороди, «любові» Т Шевченка, «віри», «надії» Івана Франка, Лесі Українки, різноманітним виявам «української душі»(таке поетичне визначення ментальності українців дали  сучасні філософи екзистенціального спрямування Ігор та Ада Бички).

    Життя – це текст. Весь світ – література. Саме завдяки глибокому екзистенційному  дослідженню  художніх текстів спонукаю учнів не лише  пізнавати себе, а й аналізувати текст  власного життя, аби реалізувати свої здібності, стати творцями і примножувати енергію Добра і Любові.

    Пізнаю «секрети» екзистенційного викладання, аби разом з учнями ставати більш екзистенційними. А це означає: витримувати життя, бути готовим до змін у житті, якісніше його відчувати, пізнавати себе і бути  Собою, шукати відповіді на глибинні питання.

     Горджуся успіхами моїх учнів – юних поетів. Їхня поезія є «мовою від душі до душі»(А. Рембо), промовляє до мого серця і окрилює його . А тому не втомлююсь виходити на  концертні сцени у ролі співачки – виконавиці пісень своєї сестрички-композитора Ольги Янушкевич. Зізнаюсь, навіть довелось позмагатись нарівні з професійними акторами на Всеукраїнському конкурсі виконавців художнього слова імені Лесі Українки , що проходив у м. Новоград-Волинський.

    Час біжить, а вічність залишається.  Миті духовної насолоди – вічні, вони зі мною завжди, вони є ліками в хвилини відчаю і втоми, вони є пазлами моєї Радості… То чи можна ігнорувати шансом  їх отримувати? Навіть якщо для цього потрібно пожертвувати власним  спокоєм і благополуччям?!

 

 Дякую ДІТЯМ і ЛІТЕРАТУРІ за можливість бути УЧИТЕЛЕМ-СЛОВЕСНИКОМ!